Які завдання вже виконують НРК і чи вистачає їх війську?
З початку року кількість місій наземних роботизованих комплексів (НРК) зросла у п’ять разів: вони дедалі частіше виконують не лише логістичні й евакуаційні, а й бойові та інженерні завдання, зокрема їх десантують з дронів і встановлюють на них турелі. До НРК дедалі більше придивляються і за кордоном, зокрема світові автовиробники.
Про це в подкасті РБК-Україна “ЦЕ БАЗА” розповів Віктор Павлов, офіцер батальйону НРК 3-ї штурмової бригади та засновник школи НРК.
Головне:
- Зростання місій. За словами Павлова, з початку року кількість місій НРК зросла у п’ять разів: було сім тисяч.
- Не лише логістика. Близько 90% завдань НРК – логістика, а ще евакуація, інженерне мінування, турелі та “камікадзе”, і бойова функція дедалі більша.
- Живучість. У середньому один НРК виконує п’ять-шість місій, що, за розрахунком Павлова, замінює щонайменше 60 людей, які несли б вантаж пішки.
- Потреби та виробництво. Тендер на НРК на наступний рік триває, потреба більша за 50 тисяч, які цього року озвучив президент, а виробники нарощують потужності.
Десантування НРК з дронів і нові типи “камікадзе”
– Яка зараз роль НРК? Раніше я чув, що це логістика та евакуація, але дедалі більше їх використовують у бойових операціях та для інженерних завдань.
– Роль дуже важлива, тому що вони рятують життя, вивозять поранених, змінюють функції людей на полі бою. І справді, дедалі більше зростає саме бойова функція – ударні засоби різних типів.
Видно по операції “Вівальді”: багато ексклюзивних матеріалів і нових тактик. З початку року кількість місій, які виконують НРК, зросла у п’ять разів. Уявіть собі: було сім тисяч, і зараз уже у п’ять разів більше.
– Я чув про десантну тактику, коли НРК скидають з дрона. Як це працює, хто це придумав?
– Це застосували хлопці в NC-13, підрозділі, який займається саме бойовими засобами – ударними НРК. Вони закидали їх у тил противника й робили для ворога такий “нежданчик”.
Є й інші бригади, які також почали десантувати НРК за допомогою великих засобів. У “камікадзе” з’явилася класифікація. Раніше був просто “камікадзе” одного типу – дрон приблизно на 50 кілограмів, який може везти кілограмів 30 корисного навантаження. Зараз це вже менші роботи, які може підняти БПЛА. І скоро це буде лінійка різних типів “камікадзе” під різні задачі.
Які завдання виконують НРК
– До якого ступеня може йти розвиток НРК? Що ми ще побачимо?
– Як мінімум доти, поки ми не замінимо людей у небезпечних місцях під час виконання небезпечних задач на безпілотну складову.
– Які небезпечні завдання вже беруть на себе НРК?
– Першочергово це логістика – 90%. Це дуже важлива річ, тому що без логістики, без забезпечення війська, позицій провізією, боєприпасами нічого не працюватиме, важко тримати оборону й робити інші дії.
Друге – евакуація. Раніше група евакуації виносила пораненого, а зараз це неможливо зробити, тому що багато ФПВ, багато загроз, ворог за всім спостерігає з неба. Тому це треба робити безпілотно, і НРК тут допомагають.
Інженерне мінування. Турелі на НРК, які вже певною мірою замінюють кулеметний розрахунок або гранатомет. Ті самі “камікадзе”. Загалом усе, що раніше робили люди, – розвідка, спостереження, стояння на секторах, відволікання вогню, – може робити НРК. Ми на шляху до того.
Віктор Павлов (фото: скриншот з подкасту “ЦЕ БАЗА”)
– Яка живучість НРК, скільки місій можуть виконати?
– По-різному, це залежить від інтенсивності. У кожного своя смуга, десь один підрозділ противника, десь інший. Десь більше уражень від FPV, десь – від дистанційного мінування, десь трохи спокійніше. Також впливають навички операторів, підготовленість дрона, зв’язок. Багато факторів.
Я думаю, що в середньому НРК виконує п’ять-шість місій. І це вже добре. Один НРК везе 200 кілограмів, це означає, що 10 людей мають цей вантаж узяти й пішки віднести. Це як мінімум 60 людей, які залишилися живі й не отримали поранення.
– Що пригадуєте про місії з евакуації цивільних із прифронтових населених пунктів? Чи часто таке трапляється, наскільки ви знаєте?
– Практикується. Є навіть окремі ініціативи евакуювати цивільних, були підготовлені спеціальні операції. Деякі підрозділи готували місії саме з евакуації цивільних.
– Водночас існує стара велика бронетехніка, яка в чомусь може досі бути потрібна. Чи можна її переобладнати на безпілотні засоби?
– Як показала практика, так. Ми бачили, наприклад, в операції “Вівальді”, як БТР, начинений вибухівкою, виконав свою місію. Це логічно, коли є багато старої радянської техніки, яку можна переробити.
Але не все просто. Інколи треба трошки змінити внутрішні комплектуючі, попрацювати, поміняти коробку, інші речі, поставити зв’язок. Теж не проста задача, але якщо воно є, то, звісно, треба використати. Зараз це більше як перехідний період, таке безвідходне виробництво: використали те, що є. В Індії були новини про те, що вони переробляють Т-72 на безпілотні.
– Безпілотний танк?
– Так.
– Наскільки в наших умовах це потребує інженерних команд на фронті?
– Точно потребує. Інженери зараз дуже важливі. БПЛА, НРК без інженерів не працюють. Засоби приходять, їх треба адаптувати до застосування, інколи змінити чи встановити зв’язок, а інколи взагалі перелопатити всю електроніку й зробити засіб боєготовим. Тому в бойових підрозділах є свої майстерні, є інженери, які це обслуговують, адаптують, готують, ремонтують. Це дуже потрібно.
Читайте також: Чому реактивні шахеди не дають Росії перевагу: інтервʼю з Киричевським
Школа НРК і турелі
– Ви засновник школи НРК. Які НРК у вас представлені і для яких напрямів навчання вони використовуються?
– Ми намагаємося дати всю базу й познайомити з тим автопарком, який у нас представлений, – і в теорії, і на практиці: їздити, ремонтувати. Це більше залежить від побудованої програми навчання. У нас є “Таргани”, “Терміти”, “Рисі”, “Змій”, “Сімба”, “Вайпер”, “Рател”, є ще один великий, “Мангал”, “Протектор”. Турелі є, “Буря”. Достатньо для того, щоб проводити навчання.
– Турелі зараз на слуху через ситуацію в Києві, коли їх використовують для захисту від “Гераней”. Що цікавого можна розповісти про турелі? Якого додаткового навчання потребують оператори?
– Треба навчитися розуміти софт, як це працює, як забити координати й точку, де знаходиться засіб зі зброєю. Вивчити софт, вивчити технічно. Натиснути на спуск – це, не знаю, три відсотки складності, а от технічно зрозуміти, як усе це налаштувати, підготувати, націлитися, зберегти точки, переводити вогонь. Це більше софтова історія.
– Наскільки з цим справляються учні?
– Справляються. Я не скажу, що в нас, на жаль, це так поставлено, що ми супер навчаємо на турелях, бо для цього потрібні виїзди, полігони, треба постріляти. Це набагато довший навчальний процес. Тому щодо турелей ми даємо базу, знайомимо, що це, як воно працює, як його можна застосовувати.
Виробництво, тендери і кадри
– Яка загалом зараз ситуація з виробництвом НРК в Україні? Наскільки воно задовольняє потреби війська? Чого не вистачає для зростання, якщо це потрібно?
– Засобів багато не буває. Вони точно дуже потрібні війську. Виробництво розростається, виробники збільшують свої потужності, будують заводи під постійними загрозами прильотів. Це важка історія: це не просто побудував у мирний час завод і працюєш. Треба розосередити виробництво на різних локаціях, до того ж завозити комплектуючі, які стають дедалі складнішими.
Планувати інколи важко, виробникам бракує інформації про те, що буде далі, про контракти. Потрібен час на підготовку, треба збільшити кількість персоналу, закупити ті самі комплектуючі. Так усе росте, потужності збільшуються, і потреба на наступний рік теж однозначно збільшується. Вона вже більша.
– Держава ще не законтрактувала НРК на наступний рік?
– Тендер запустили. Тендер на НРК поки в процесі. Плюс ще DOT-Chain.
– Наскільки більше, ніж минулого року, якщо відомо?
– Засобів потрібно більше. Більше, ніж 50 тисяч, які цього року озвучив президент. Судячи з кількості місій, видно, що треба більше.
– Чи достатньо операторів, які керуватимуть цими місіями?
– Підрозділи теж зростають, створюються нові. Тому й людей потрібно більше, і різних спеціальностей: операторів, інженерів, керівників, командирів, чергових, групи підвозу і так далі. Це командна робота. Люди вчаться, готуються, передають досвід. Досвідченіші підрозділи передають його новоствореним. Постійно відбувається стажування, приїжджають до нас, у наші бригади, батальйони НРК та інші підрозділи. Так воно на горизонтальному рівні більше обмінюється. Плюс працюють навчальні центри і школи. Тому процес іде.
– Наскільки пам’ятаю, у школі НРК військових навчається більше, ніж цивільних.
– Саме так, зараз більше військових, ніж цивільних, бо потреба у військових більша. Цивільні знайомляться, навчаються. Звісно, тут потрібно більше маркетингу, більше показати гарну картинку, що це потрібно, що це таке. Але впізнаваність і розуміння, що таке НРК, значно більші, ніж було два роки тому. Раніше мені доводилося розповідати, показувати картинку: “Ага, це як маленький танчик”. Зараз НРК стало загальновживаним словом, як FPV.
Віктор Павлов (фото скриншот з подкасту “ЦЕ БАЗА”)
Інтерес у світі й конкуренція для України
– Сподіваюся, що останні операції ще більше підвищать престижність і впізнаваність НРК.
– І з міжнародного боку вже видно перекіс у бік НРК. БПЛА вже більш зрозумілі, ними, звісно, теж цікавляться, але пішов запит на НРК: “Покажіть нам НРК, що це таке”.
– Тобто вони поступово помічають, що Україна застосовує НРК, і хочуть собі такі?
– Так, і багато хто налагоджує власне виробництво. Дайджести, які я веду: ще півроку тому не було окремого, був один дайджест на тиждень, а зараз їх два.
Один – Україна, а другий – світ, тому що стало настільки багато світових новин: автовиробники не те щоб перевзуваються, але теж запускають лінійку й заходять на цей ринок НРК. General Motors і ще хтось переробляють, умовно, пікапи на безпілотні НРК-засоби. І інші компанії, такі прайми, роблять свої засоби в різних країнах.
– Які загалом тренди у світі щодо НРК і хто може потіснити Україну?
– Я думаю, усі будуть тіснити Україну, на жаль. Тут нам треба тримати перевагу: виробникам швидше виходити, колаборуватися, виходити за кордон, робити спільне виробництво.
Як ми щойно проговорили, видно, що цікавляться і великі компанії, і автомотив. Зараз їх декілька, а скоро кожен автовиробник матиме свій безпілотний засіб НРК. Ресурсів там достатньо, щоб узяти будь-який автомобіль і переробити на НРК, умовно кажучи, і так кожен автомобільний бренд цілком може зробити. Було б бажання. Ну і спеціалізовані військові корпорації теж. Кожен хоче мати у своєму портфелі безпілотні засоби.
– У них, мабуть, доступ до технологій безпілотного керування більший, ніж у наших виробників?
– Щодо безпілотності, то в нас, мабуть, усе ж більше досвіду й доступу, бо ми здобуваємо його в реальному житті на полі бою, а там більше доступу до ресурсів.
– Просто там є безпілотні таксі, у них лідари, камери.
– Не завжди складні засоби потрібні на полі бою зараз. Можливо, надалі, але зараз працює все просте. Звісно, воно покращується, стає з року в рік якіснішим, відбувається локалізація комплектуючих і так далі, але все одно головне – не оверінженірити.
Майбутнє НРК: дальність, автономність і захист
– Повертаючись до цієї десантної тактики: чи можна її використовувати на більших відстанях? Наприклад, десантувати НРК на Москву. Це реально?
– Ідея хороша, звучить цікаво, я прямо картинку уявив. Але тут питання носіїв: це треба донести – раз. І друге – зв’язок, щоб можна було керувати цим засобом. А так цілком реально.
– Тобто воно долітає і розстрілює якусь військову частину?
– Як мінімум скидати FPV на діпстрайках – це точно можна. Чи можна скидати НРК? Можливо. Але треба, щоб він приземлився й не розбився, на парашутах – процес трохи ускладнюється. Плюс ППО нікуди не ділося, носій може бути збитий. Головне, щоб носій долетів.
– Що буде з наземними безпілотними системами в найближчі кілька років?
– Точно розвиватиметься. Думаю, з’являтиметься й безпілотна складова. Наприклад, ми бачили першу місію з евакуації: пораненого евакуювали на великому НРК. Автономність, звісно, буде дедалі більшою: комп’ютерний зір, штучний інтелект, нейронки. Це все точно застосовуватимуть у безпілотних засобах дедалі більше.
– А захист? Сітки, дроти?
– Є КАЗ, комплекси активного захисту. Це теж точно те, що дуже потрібне й що розвиватиметься, бо це необхідно. І саме це дасть поштовх застосуванню великих НРК. Зараз у малих перевага: вони менш помітні, менший силует, більше шансів сховатися, а отже, врятуватися й довше прослужити. Від FPV бувають випадки, як от недавно була новина, коли оператор ухилився від ФПВшки, але так буває не щоразу.
Тут якраз потрібні комплекси, які б детектували загрозу й сіткометом чи чимось іншим знищували її, захищаючи НРК. Коли це більш системно набере обертів, тоді можна буде масовіше застосовувати НРК, і для більших функцій. Адже одна справа втратити НРК, а інша – втратити кулемет, за який більша відповідальність. Цей психологічний фактор теж впливає на застосування бойового компонента.
– Якщо малі менш помітні, то навіщо взагалі великі НРК?
– Великі можуть довести більше вантажу: вони зроблять одну ходку й привезуть більше, ніж малий зробить за п’ять. Але зараз більше шансів, що п’ять разів доїде малий, ніж що один великий довезе вантаж і його десь по дорозі не знищать.
Великі можуть возити менші. Великі можуть підвозити засоби “камікадзе” чи інші засоби, зекономивши їм запас ходу: спустив, і далі вони поїхали виконувати свої задачі. Або заміна пікапів, бо досі люди їздять і виконують різні функції на пікапах у зоні ризику, де літають FPV.
Зима, колісні та гусеничні НРК
– Напередодні зими: які нюанси використання НРК узимку, як їх захистити, бо зеленки не буде і вони стануть ще помітнішими?
– НРК не завжди їздить у зеленці, бо це заважає зв’язку. Тут питання прохідності, іншого покриття: бруд, сніг, більше всього налипає. Гусеничні, наприклад, десь знадобляться більше, а колісні вже не працюватимуть. Тому йдеться про підбір засобів, адаптованих під рельєф, під погодні, сезонні умови.
– До речі, яка зараз частка колісних і гусеничних? Мабуть, дві третини – колісні. Гусеничні складніші чи це просто окремі задачі?
– Гусеничні складніші за ходовою: якщо буде підрив, розрив гусениці, засіб точно там стане, а якщо навіть одне колесо з чотирьох пошкодиться, він ще може дошкандибати. Гусеницю складніше експлуатувати, але є переваги: менший тиск на поверхню, тож можна проходити м’якими ґрунтами. Пісок, бруд, сніг гусеничний проходить легше, ніж колесо, яке там просто застряне.
– Тобто це більш зимова версія?
– Не тільки. Це важливо і для проїзду по піску, наприклад.
Оператори та структура підрозділів
– Ми бачимо, що за безпілотними технологіями майбутнє, але хто керуватиме тисячами цих роботів? Чи може Україна забезпечити потребу в тисячах операторів, пілотів?
– Звісно, може. Вчаться. Потреба наростає, як снігова куля: нові підрозділи створилися, вони вчать інших, і так, як дерево, розростається. Тому точно навчаться. Люди є, люди мігрують з одного підрозділу в інший. Було більше артилерії, наприклад, вони перемістилися, умовно, у FPV, або у зенітні, ППО-шні підрозділи. Зараз це вже на 90% безпілотні засоби, які застосовують для ураження живої сили. Тобто така міграція, трансформація підрозділів у щось нове.
– Чи треба балансувати між НРК і FPV та дронами загалом?
– Це інструмент, який треба застосовувати для своїх функцій. І те, і те потрібне, і воно дедалі більше працює в тандемі. Логічно все це об’єднати, щоб працювало злагоджено, і до цього все йде.
– Чи треба створити окремі війська НРК, як-от Сили безпілотних систем?
– Доволі прикольно, звичайно. Але насправді це, як і БПЛА, потрібно в кожному підрозділі. У кожному підрозділі мають бути свої підрозділи БПЛА, причому різних типів: розвідка, FPV, бомбери, мідлстрайки. І це потрібно на тактичному рівні. Якщо це буде окремо, це ускладнить комунікацію, доведеться залучати когось: “допоможи мені це зробити”.
Те саме з НРК. Вони потрібні для забезпечення своїх підрозділів. Роті на позиції треба забезпечити хлопців усім необхідним, і краще це зробить свій підрозділ, бо він знає, що треба. Умовно, на рівні батальйону є окремий взвод чи рота, яка забезпечує свій батальйон.
Є окремий підрозділ на рівні бригади, який забезпечує те, що не встигають ці підрозділи, бо потреби постійно зростають. Плюс інші підрозділи бригади: артилерії допомагає, безпілотникам допомагає і так далі.
Я вважаю, що скоро й РЕБ почне застосовувати НРК, щоб підвозити РЕБ ближче, куди треба, і менше заходити в небезпечну зону. Для зенітних, ППО-шних підрозділів теж треба привезти засоби або банально підготувати місце й зрозуміти, що там немає мінування. Краще це зробити не ногами, а пройтися НРК і розчистити собі місце. Таких функцій дуже багато. Багато інженерних задач.
– Тобто НРК теж стає універсальною історією, коли може зробити і те, і те, і навіть РЕБ підвезти?
– Так. Логіка проста: там, де це робить людина і зараз є загроза для неї, краще хай це робить робот.
– Що б ви порадили, чим мотивувати людей, які зараз не працюють з НРК?
– Працюйте з НРК. Або з БПЛА. Працюйте з технологіями. А кого саме мається на увазі – військових чи цивільних?
– І військових, і цивільних. Щоб більше людей працювало з НРК. Що їм сказати?
– Якщо ви не награлися в дитинстві в машинки на пульті керування, то тут точно зможете реалізувати свою мрію. Приходьте в підрозділ НРК і реалізуйте свої дитячі мрії. Насправді це кому що подобається. Зараз, на щастя, є вибір.
Хочеш займатися БПЛА – причому різні варіації: діпстрайки, мідлстрайки, ракети, перехоплювачі. Хочеш НРК – будь ласка, НРК. Комусь ближче це. І тут теж є різні варіації. Головне – займатися цим, а не бути недотичним до армії, до ОПК.